ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
Найбільшу кількість інформації про навколишній світ мозок людини отримує через зір. Зір визначальний у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення.
За швидкістю та обсягом сприйняття око перевершує всі органи чуття людини.
Суттєва особливість зорового сприйняття полягає в тому, що воно завжди пов'язано з іншими видами чутливості. На відміну від інших сенсорних систем зоровий аналізатор генетично розвивається в тісному взаємозв'язку з мозком.
Значення зору для розвитку дитини неможливо перебільшити.
За допомогою зору дитина оглядає навколишні предмети, спостерігає за процесами та явищами дійсності. Зір визначальний у формуванні уявлень про реальні предмети та явища, зміни у природі, суттєві ознаки різноманітних об’єктів (колір, розмір, форма тощо), орієнтацію у просторі.
Порушення зорового аналізатора викликають у дитини труднощі в пізнавальній діяльності, обмежують можливості дитини. Вона отримує менше інформації про довкілля (як кількісно, так і якісно) порівняно з дітьми з нормальним зором.
Зір має складні та різноманітні зв’язки з іншими функціями і відіграє важливу роль у розвитку й життєдіяльності дитини. Тому його порушення призводить до появи вторинних відхилень у психічному та фізичному розвитку. Природа первинних порушень і вторинних відхилень у розвитку досить різноманітна та залежить від клінічних форм і етіології, структури та сутності порушених функцій, від патогенезу, а також від потенційних можливостей розвитку дитини.
До дітей із порушеннями зору належать різноманітні групи дошкільників із різним ступенем втрати зору, великою кількістю клінічних форм,
етіології, патогенезу, з різною структурою та складом порушених функцій.
Залежно від дефекту та порушених функцій центральної нервової системи розрізняють дві основні групи дітей із різними формами аномального розвитку:
- діти, у яких порушення зорової системи не несе в собі інших недоліків розвитку центральної нервової системи;
- діти, у яких недорозвинення або порушення зору поєднується з іншими формами аномального розвитку, обумовленого вродженими дефектами органів зору, травмами мозку, наслідками хвороб. До них відносять дітей з недорозвиненням або порушенням інтелекту, з порушеннями мовлення; порушеннями або недорозвиненням слуху; з відхиленнями в розвитку рухової сфери, емоціонально-вольової сфери й поведінки, зі стійкими затримками темпів розвитку, обумовленими різною етіологією.
Таким чином, через порушення діяльності зорового аналізатора в дітей з порушеннями зору може відбуватися нетиповий мовленнєвий розвиток.
Розлади мовлення дітей із порушеннями зору — це серйозний дефект, у якому простежуються певні зв’язки і взаємодія мовленнєвої та зорової недостатності.
Мовленнєві порушення в дітей із зоровим дефектом різноманітні, складні та пов’язані з мовленням як цілісною системою. Це пояснюється значною мірою тим, що формування мовлення таких дітей відбувається в значно складніших умовах, ніж у дітей із нормальним зором. Серед них частіше зустрічаються діти з вродженими формами зорової аномалії, що призводить до порушення інших функцій, що безпосередньо пов’язані з формуванням мовлення.
Мовленнєві порушення дітей із вадами зору зустрічаються значно частіше, ніж у тих, які мають нормальний зір.
Наше мовлення виконує багато різних функцій. Здавалося б, мовлення не може страждати через те, що дитина погано бачить. Але чітка вимова залежить не тільки від слуху, а й від зору. Через погіршення зору зменшується кількість рухової активності дітей, і вони сприймають навколишнє середовище за допомогою слуху, а не артикуляційно-наслідувально. Діти, які не мають порушень зору, бачать, як слово вимовляється, наслідують рухи губ, язика, щелеп і краще вимовляють те, чого не чують або не вловлять на слух. Оскільки дітям, які бачать погано, не може допомогти зір у сприйнятті складних звукосполучень, то вони нерідко починають говорити пізніше, а затримка в розвитку мовлення позначається і на загальному розвитку. Серед різновидів порушення звуковимови спостерігаються такі:
- стигматизм — неправильна вимова свистячих і шиплячих звуків ([с], [з], [ш], [щ], [ж], [ч]) у різних варіантах;
- ламбдацизм — неправильна вимова звука [л];
- ротацизм — недоліки вимови звука [р];
• порушення вимови звуків [д], [т] тощо. Мовлення складається зі слів, які мають
складне злиття звуків, а також складне значення. Не кожен предмет має свою назву. Як правило, одним словом називають цілу групу предметів. Це відбувається за загальними (суттєвими) для всіх цих груп ознаками. Дітям зі значними порушеннями зору дуже складно розібратись в ознаках предметів. Предмет, який дитина бачить нечітко, не може бути точно зіставленим з його назвою. Тому у дітей із порушеннями зору зазвичай бідний запас слів (вони пізніше починають розмовляти), або вони запам’ятовують слова, нечітко уявляючи собі їхнє значення.
Розвиток словникового запасу можна розглядати:
- кількісно — як збільшення кількості слів, що дитина використовує та розуміє;
- якісно — як змістовний розвиток словника, як співвідношення слів і предметів, що їх позначають, і як процес узагальнення значення слів. Ступінь співвідношення слова й образу характеризує якісну сторону словникового запасу. Процес засвоєння значення слів починається зі спів- ставлення звучання слова з чуттєво сприйнятими властивостями об’єкта, а розуміння їх узагальненого значення ґрунтується на узагальненні чуттєвих даних. Тільки так у майбутньому дитина зможе вивчити узагальнені значення слів незалежно від конкретних ситуацій.
Тож чим багатший чуттєвий досвід, чим різноманітніше сприймається навколишній світ, тим більше можливостей зрозуміти узагальнені значення слів.
Також для дітей зі слабким зором характерне використання непоширених речень, граматично неправильних.
Усе це не мовленнєві порушення, а проблеми формування мовлення, що прямо не залежать від стану зору, а обумовлені ним.
Окрім того, слід враховувати, що різноманітні порушення мовлення, які вважають дефектом, обумовлені порушенням мовленнєвої системи.
Діти із порушенням зору відстають у формуванні мовленнєвих навичок, накопиченні мовних засобів і чітких рухів. Причини звуження сфери спілкування в дітей із порушеннями зору:
1) обмеження можливостей наслідувальної діяльності;
- звуження пізнавального процесу;
- зменшення можливостей розвитку рухової сфери;
- умови виховання та спілкування.
У дітей із порушеннями зору обмежені візуальні можливості контролю за мовленнєвими і не- мовленнєвими засобами спілкування.
Таким чином у багатьох таких дітей спостерігають системні порушення, за яких відбуваються розлади мовлення як цілісної функціональної системи і її головних компонентів (фонетичного, лексичного, граматичного). У наслідок порушення зорового аналізатора розлади мовлення обумовлені його раннім недорозвиненням: відсутністю необхідного запасу слів, недостатнім розумінням змістової сторони слова, що не співвідноситься з зоровим образом предмета, «вербалізмом» (у ди тини недостатній запас слів), ехолалією. Діти забувають розгорнуті висловлювання та часто граматичного неправильно будують речення.
Дефекти мовлення значною мірою гальмують психічний розвиток дитини з порушеннями зору. Недоліки мовлення негативно впливають на діяльність, обмежують і без того звужене коло спілкування дітей, що ускладнює формування позитивних якостей особистості або призводить до появи негативних рис.
Логопедична робота з дітьми, в яких зір порушений, специфічна, комплексна, різнобічна, тому слід враховувати й аналізувати не тільки стан усіх компонентів мовленнєвої діяльності, а й стан зору та особливості світобачення цих дітей.
ОСОБЛИВОСТІ МОВЛЕННЄВОГО РОЗВИТКУ ДІТЕЙ ДОШКІЛЬНОГО ВІКУ З ПОРУШЕННЯМИ ЗОРУ
Найбільшу кількість інформації про навколишній світ мозок людини отримує через зір. Зір визначальний у формуванні уявлень дитини про предмети та явища, їх ознаки, просторове взаємовідношення.
За швидкістю та обсягом сприйняття око перевершує всі органи чуття людини.
Суттєва особливість зорового сприйняття полягає в тому, що воно завжди пов'язано з іншими видами чутливості. На відміну від інших сенсорних систем зоровий аналізатор генетично розвивається в тісному взаємозв'язку з мозком.
Значення зору для розвитку дитини неможливо перебільшити.
За допомогою зору дитина оглядає навколишні предмети, спостерігає за процесами та явищами дійсності. Зір визначальний у формуванні уявлень про реальні предмети та явища, зміни у природі, суттєві ознаки різноманітних об’єктів (колір, розмір, форма тощо), орієнтацію у просторі.
Порушення зорового аналізатора викликають у дитини труднощі в пізнавальній діяльності, обмежують можливості дитини. Вона отримує менше інформації про довкілля (як кількісно, так і якісно) порівняно з дітьми з нормальним зором.
Зір має складні та різноманітні зв’язки з іншими функціями і відіграє важливу роль у розвитку й життєдіяльності дитини. Тому його порушення призводить до появи вторинних відхилень у психічному та фізичному розвитку. Природа первинних порушень і вторинних відхилень у розвитку досить різноманітна та залежить від клінічних форм і етіології, структури та сутності порушених функцій, від патогенезу, а також від потенційних можливостей розвитку дитини.
До дітей із порушеннями зору належать різноманітні групи дошкільників із різним ступенем втрати зору, великою кількістю клінічних форм,
етіології, патогенезу, з різною структурою та складом порушених функцій.
Залежно від дефекту та порушених функцій центральної нервової системи розрізняють дві основні групи дітей із різними формами аномального розвитку:
- діти, у яких порушення зорової системи не несе в собі інших недоліків розвитку центральної нервової системи;
- діти, у яких недорозвинення або порушення зору поєднується з іншими формами аномального розвитку, обумовленого вродженими дефектами органів зору, травмами мозку, наслідками хвороб. До них відносять дітей з недорозвиненням або порушенням інтелекту, з порушеннями мовлення; порушеннями або недорозвиненням слуху; з відхиленнями в розвитку рухової сфери, емоціонально-вольової сфери й поведінки, зі стійкими затримками темпів розвитку, обумовленими різною етіологією.
Таким чином, через порушення діяльності зорового аналізатора в дітей з порушеннями зору може відбуватися нетиповий мовленнєвий розвиток.
Розлади мовлення дітей із порушеннями зору — це серйозний дефект, у якому простежуються певні зв’язки і взаємодія мовленнєвої та зорової недостатності.
Мовленнєві порушення в дітей із зоровим дефектом різноманітні, складні та пов’язані з мовленням як цілісною системою. Це пояснюється значною мірою тим, що формування мовлення таких дітей відбувається в значно складніших умовах, ніж у дітей із нормальним зором. Серед них частіше зустрічаються діти з вродженими формами зорової аномалії, що призводить до порушення інших функцій, що безпосередньо пов’язані з формуванням мовлення.
Мовленнєві порушення дітей із вадами зору зустрічаються значно частіше, ніж у тих, які мають нормальний зір.
Наше мовлення виконує багато різних функцій. Здавалося б, мовлення не може страждати через те, що дитина погано бачить. Але чітка вимова залежить не тільки від слуху, а й від зору. Через погіршення зору зменшується кількість рухової активності дітей, і вони сприймають навколишнє середовище за допомогою слуху, а не артикуляційно-наслідувально. Діти, які не мають порушень зору, бачать, як слово вимовляється, наслідують рухи губ, язика, щелеп і краще вимовляють те, чого не чують або не вловлять на слух. Оскільки дітям, які бачать погано, не може допомогти зір у сприйнятті складних звукосполучень, то вони нерідко починають говорити пізніше, а затримка в розвитку мовлення позначається і на загальному розвитку. Серед різновидів порушення звуковимови спостерігаються такі:
- стигматизм — неправильна вимова свистячих і шиплячих звуків ([с], [з], [ш], [щ], [ж], [ч]) у різних варіантах;
- ламбдацизм — неправильна вимова звука [л];
- ротацизм — недоліки вимови звука [р];
• порушення вимови звуків [д], [т] тощо. Мовлення складається зі слів, які мають
складне злиття звуків, а також складне значення. Не кожен предмет має свою назву. Як правило, одним словом називають цілу групу предметів. Це відбувається за загальними (суттєвими) для всіх цих груп ознаками. Дітям зі значними порушеннями зору дуже складно розібратись в ознаках предметів. Предмет, який дитина бачить нечітко, не може бути точно зіставленим з його назвою. Тому у дітей із порушеннями зору зазвичай бідний запас слів (вони пізніше починають розмовляти), або вони запам’ятовують слова, нечітко уявляючи собі їхнє значення.
Розвиток словникового запасу можна розглядати:
- кількісно — як збільшення кількості слів, що дитина використовує та розуміє;
- якісно — як змістовний розвиток словника, як співвідношення слів і предметів, що їх позначають, і як процес узагальнення значення слів. Ступінь співвідношення слова й образу характеризує якісну сторону словникового запасу. Процес засвоєння значення слів починається зі спів- ставлення звучання слова з чуттєво сприйнятими властивостями об’єкта, а розуміння їх узагальненого значення ґрунтується на узагальненні чуттєвих даних. Тільки так у майбутньому дитина зможе вивчити узагальнені значення слів незалежно від конкретних ситуацій.
Тож чим багатший чуттєвий досвід, чим різноманітніше сприймається навколишній світ, тим більше можливостей зрозуміти узагальнені значення слів.
Також для дітей зі слабким зором характерне використання непоширених речень, граматично неправильних.
Усе це не мовленнєві порушення, а проблеми формування мовлення, що прямо не залежать від стану зору, а обумовлені ним.
Окрім того, слід враховувати, що різноманітні порушення мовлення, які вважають дефектом, обумовлені порушенням мовленнєвої системи.
Діти із порушенням зору відстають у формуванні мовленнєвих навичок, накопиченні мовних засобів і чітких рухів. Причини звуження сфери спілкування в дітей із порушеннями зору:
1) обмеження можливостей наслідувальної діяльності;
- звуження пізнавального процесу;
- зменшення можливостей розвитку рухової сфери;
- умови виховання та спілкування.
У дітей із порушеннями зору обмежені візуальні можливості контролю за мовленнєвими і не- мовленнєвими засобами спілкування.
Таким чином у багатьох таких дітей спостерігають системні порушення, за яких відбуваються розлади мовлення як цілісної функціональної системи і її головних компонентів (фонетичного, лексичного, граматичного). У наслідок порушення зорового аналізатора розлади мовлення обумовлені його раннім недорозвиненням: відсутністю необхідного запасу слів, недостатнім розумінням змістової сторони слова, що не співвідноситься з зоровим образом предмета, «вербалізмом» (у ди тини недостатній запас слів), ехолалією. Діти забувають розгорнуті висловлювання та часто граматичного неправильно будують речення.
Дефекти мовлення значною мірою гальмують психічний розвиток дитини з порушеннями зору. Недоліки мовлення негативно впливають на діяльність, обмежують і без того звужене коло спілкування дітей, що ускладнює формування позитивних якостей особистості або призводить до появи негативних рис.
Логопедична робота з дітьми, в яких зір порушений, специфічна, комплексна, різнобічна, тому слід враховувати й аналізувати не тільки стан усіх компонентів мовленнєвої діяльності, а й стан зору та особливості світобачення цих дітей.
|
